Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.02.2015 року у справі №914/2062/14
Постанова ВГСУ від 01.08.2016 року у справі №914/2062/14
Ухвала КГС ВП від 05.02.2018 року у справі №914/2062/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 914/2062/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачів1. Субботін О.М. (дов. від 14.01.15 р. №220/62/д) відповідачів прокуратури2. не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) 1. не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) 2. Кондра О.Я. (дов. від 27.01.15 р.) 3. не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Кривоклуб Т.В. (посв. від 13.08.12 р. № 000762)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Західного регіону Українина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р.у справі №914/2062/14 господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат"до1. Головного управління юстиції у Львівській області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД"; 3. Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція"провизнання недійсним результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочинуВ С Т А Н О В И В:

Заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД", Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" про визнання недійсними результати прилюдних торгів, оформленими протоколами №03/345/13/а-1 від 03.12.2013 р. та протоколами від 07.11.2013 р. №03/263/13/а-3, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-2/1, із застосуванням наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовної заяви, Заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" посилається на те, що відчуження нерухомого майна, яке належить Державному підприємству "Львівський військовий лісокомбінат", здійснено з порушенням норм статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", зокрема, всупереч закону, Головним управлінням юстиції у Львівській області було арештовано та описано нерухоме майно, яке закріплювалося на праві господарського відання ДП МО "Львівський військовий лісокомбінат" та в подальшому примусово реалізовано на прилюдних торгах для погашення боргу на загальну суму 1 689 700, 66 грн.

Також посилання на порушення п.п. 5.11, 5.12 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5 щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, а також не повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно та його подальшу реалізацію.

Просив визнати з цих підстав, недійсним вказаний правочин згідно ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.14 р. у даній справі (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Гнатюк Г.М., суддів Кравчук Н.М., Мирутенка О.Л.), у задоволенні позову Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про визнання недійсним результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину - відмовлено, в частині позовних вимог заявлених до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Тимчасово виконуючий обов'язки військового прокурора Західного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.14 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р. скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поясненнях на касаційну скаргу Міністерство оборони України просить рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.14 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р. скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень були порушені приписи статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

12.02.2015 р. від Військового прокурора Західного регіону України до Вищого господарського суду України надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, які скаржник просить врахувати при вирішенні даної справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 р. касаційну скаргу у справі № 914/2062/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.01.2015 р.

28.01.2015 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги Тимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Західного регіону України за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" відкладено на 25.02.2015 р. та продовжено строк розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 25.02.2015 р. представників позивача, відповідача та прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" було укладено договори №03/229/13/а від 20.06.2013 р., №03/263/13/а від 12.07.2013 р. та №03/345/13/а від 12.09.2013 р. про надання послуг по організації і проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Судами встановлено, що Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та на виконання вищевказаних договорів 07.11.2013 р. та 03.12.2013 р. відбулось відчуження нерухомого майна, а саме: Ѕ приміщення трансформаторної підстанції, пл. 17,9 кв.м., будівлі дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл. 848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м., та відчуження нерухомого майна - адміністративної будівля комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-3, №03/345/13/а-1.

Прилюдні торги були проведені за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" заборгованості по заробітній платі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД".

За результатами проведення торгів, 11.11.2013 р. складено акти державного виконавця про проведення прилюдних торгів, винесені при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", зокрема, з примусового виконання виконавчого листа №2-2928/11 виданого 23.04.2012 р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області, з яких вбачається, що нерухоме майно: частина приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв. м. придбане Товариством з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" за ціною 116 00 ,00 грн.; половина приміщення трансформаторної підстанції ТП 600, пл. 17,9 кв.м., придбане - Товариством з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" за ціною 9 500, 00 грн.; приміщення дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" за 113 000, 00 грн.

Відповідно до акту державного виконавця при проведенні прилюдних торгів від 09.12.2013 р. нерухоме майно: адміністративна будівля комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 - придбане Товариством з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" за ціною 1 387 000, 00 грн.

Судами встановлено, що кошти за придбане нерухоме майно перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" в повному обсязі на рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області, вказані акти є підставою для оформлення права власності.

Згідно п.1.1. Статуту ДП "Львівський військовий лісокомбінат" (в новій редакції), який є додатком до наказу Міністра оборони України від 23.11.2012 р. №794, Державне підприємство "Львівський військовий лісокомбінат" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства оборони України, відтак, майно, яке є предметом даного спору, закріплено на праві оперативного управління за Міністерством оборони України, яке передано на праві господарського відання Державному підприємству "Львівський військовий лісокомбінат".

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 26.12.2012 р. вих. №487 Державне підприємство "Львівський військовий лісокомбінат" звернулось до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та запропонувало реалізувати нерухоме майно, яке не входить до цілісного майнового комплексу, та може бути відчужене з метою погашення боргів, в першу чергу по заробітній платі на підставі поданого переліку.

При цьому в матеріалах справи є лист Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України від 03.01.2013 р. №225/1/19 (т. 2, а.с. 49), відповідно до якого останнім опрацьовано лист відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області, щодо, надання згоди на примусову реалізацію майна державного підприємства "Львівський військовий комбінат" та зазначено, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено згоди органу управління майном на його відчуження у процесі виконавчого провадження (т.2 а.с.49).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України у п. 3.3 рішення від 10.06.2003 р. у справі №1-11/2003 за конституційним поданням 47 депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" роз'яснив, що за змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує введення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечує виробничу діяльність підприємств-боржника у процедурі його санації (статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як встановлено судами, реалізація нерухомого майна проводилась в першу чергу для забезпечення виконання рішень щодо виплати заробітної плати, що належать працівникам у зв'язку із трудовими відносинами, що підтверджується актами державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 11.11.2013 р. та 09.12.2013 р., разом з тим, вказане нерухоме майно не забезпечує ведення виробничої діяльності боржника - Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", про що ним було зазначено в листі від 26.12.2012р. за вих. №487.

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій вірно було встановлено, що майно, яке було реалізоване на прилюдних торгах, не забезпечує ведення виробничої діяльності боржника, не входить до цілісного майнового комплексу, а реалізація майна проводилась в першу чергу для забезпечення виконання рішень щодо виплати заробітної плати, таким чином, не підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", тому, підстави для визнання недійсними результатів прилюдних торгів від 03.12.2013 р. №03/345/13/а-1 та від 07.11.2013 р. №03/263/13/а-3, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-2/1, як таких, що порушують норми статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" відсутні.

Разом з тим, посилання прокурора як на підставу для визнання недійсними результатів прилюдних торгів та застосування наслідків недійсності правочину, на порушення допущені державним виконавцем при підготовці та проведенні прилюдних торгів, зокрема, на неповідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" та його подальшу реалізацію на прилюдних торгах всупереч вимогам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, не знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Так, відповідно до п.3.2. Тимчасового положення, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, до якої додаються у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності у статутному фонді підприємства-боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5, розробленої на виконання Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), підготовка та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізація арештованого майна проводиться державним виконавцем, що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виходячи з аналізу вищевказаних положень п.5.11 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, самі ж прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують та проводять спеціалізовані організації, з якими державна виконавча служба укладає договір.

Згідно з положенням п.5.12.3 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій, продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України, і визначеними на тендерній (конкурсній) основі.

Як вбачається з матеріалів справи, торги проводились на підставі укладених договорів між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція".

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5.

Відповідно до п. 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

В свою чергу, аналізуючи правову природу реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, переході права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, враховуючи особливості щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, який є підставою для оформлення права власності, такі дії свідчать про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна, відтак є правочином.

Відповідно до частин 1-3, 6 статті 203 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод з купівлі - продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог.

Приписами статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій на підставі правової оцінки матеріалів справи та наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю було встановлено, що за змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", мораторій, передбачений зазначеним законом, не поширюється на виконання Державною виконавчою службою рішень щодо виплати заробітної плати.

Крім того, суди вірно зазначили, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, вчинені в процесі підготовки з реалізації нерухомого майна, не стосуються самих правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб оскарження.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що наведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у справі № 6-174цс12 від 13.02.2013 р. та у справі №914/2964/13 від 26.08.2014 р.

Колегія суддів касаційної інстанції, також, погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про припинення провадження у справі щодо заявлених до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" вимог на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідно до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, прилюдні торги проводились на підставі заявок та укладених договорів між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція": № 03/229/13/а від 20.06.2013 р., № 03/263/13/а від 12.07.2013 р. та № 03/345/13/а від 12.09.2013 р.

В свою чергу, Заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в своїй касаційній скарзі вказує, що Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", згідно наказів Державної виконавчої служби України від 28.11.2013 р. №113/2 та №114/2, виключено з переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна.

Тому, вважає, що Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" втратило право на реалізацію арештованого майна .

Однак, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ці підстави, ані прокурором, ані Міністерством оборони України в позовній заяві вказані не були, судами першої та апеляційної інстанцій не розглядались.

Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що наказами Державної виконавчої служби України від 28.11.2013 р. №113/2 та №114/2 Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" було виключено з переліку спеціалізованих організацій, з якими органами державної виконавчої служби можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна на майбутнє.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що накази Державної виконавчої служби України датовані 28.11.2013 р., а договори між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" було укладено 20.06.2013 р., 12.07.2013 р. та 12.09.2013 р., тобто до винесення зазначених прокурором в касаційній скарзі наказів Державної виконавчої служби України.

Судами встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" припинило свою діяльність станом на 04.07.2014 р.

Відповідно до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли, на думку колегії суддів касаційної інстанції правомірного висновку про припинення провадження у справі в частині вимог заявлених до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, та зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Тимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 р. у справі № 914/2062/14 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова